Ігор Іванович Гарін

Я сидів чекаючи, я не чекав нічого. Я не міркував про добро і зло, я лише радів Ігри світла і тіні, я перебував під чарівністю Дня, озера, яскравого сонця, життя без мети.

Я давно дійшов висновку, що схильність до певних розумових світів ірраціональна чи генетична: не можна переконати цапа, відучивши його від цапи.

І я кинув погляд на людей. Побачив їх — пихатих, низьких, Жорстоких, вітряних друзів, Глупців, завжди лиходійству близьких.

Я в бурі діянь, у життєвих хвилях, У вогні, у воді, Завжди, скрізь, У споконвічній зміні Смерть і народжень.

Страждання - істотна частина всього життя, і воно зростає при кожному збільшенні пізнання.

Але щасливий я був би тільки в тому випадку, якби зміг привести світ до чистоти, правди непорушності.

Кожен справжній письменник пише лише те, що ніхто інший не напише за нього. І лише такі книги вічні.

В умі немає нічого, чого не було до цього у почуттях.

Зло завжди активніше добра.

Чим відрізняється політик від дилетанта? Відношенням до політики. Для політика вона – засіб, мета – Я. Для дилетанта вона – мета, Я – засіб.