Ілля Ільф та Євген Петров

Перший місяць ми трималися непохитно. Ми не пили "Кока-кола". Ми протрималися майже до кінця подорожі. Ще кілька днів – і ми були б вже в океані, поза небезпекою. Але все ж таки реклама взяла своє. Ми не витримали та скуштували цього напою. Можемо сказати абсолютно щиро: так,«Кока-кола» справді освіжає гортань, збуджує нерви, лікувальна для здоров'я, що похитнулося, пом'якшує душевні муки і робить людину геніальною, як Лев Толстой. Спробуй ми не сказати так, якщо це вбивали нам у голову три місяці, кожен день, кожну годину та кожну хвилину!

Остапа несло.

Час, - сказав він, - який ми маємо, - це гроші, яких ми не маємо.

Гарна жінка,— сказав Остап,— мрія поета. Провінційна безпосередність. У центрі таких субтропіків давно вже немає, але на периферії, на місцях ще зустрічаються.

Іноді буває корисним для кращого знайомства з країною покинути її на один день.

«Здається, настав психологічний момент для вечері»,— подумав Остап.

За півтора місяці життя в Штатах нам так набридла американська кухня, що ми згодні були вживати будь-які їжі – італійські, китайські, єврейські, аби не«брекфест намбр ту» або«динер намбр уан», аби не цю нумеровану, стандартизовану і централізовану їжу. Взагалі якщо можна говорити про поганий смак у їжі, то американська кухня, безумовно, є виразом поганого, безглуздого та ексцентричного смаку, що викликав на світ такі виродки, як солодкі солоні огірки, бекон, засмажений до міцності фанери, або сліпучий білизною і абсолютно безсмачний ( ні, що має смак вати!) хліб.

Захід був чистий, наївний, ніби його намалювала провінційна панночка задовго до того, як на думку їй спали перші, страшні думки про чоловіків.

Що може бути привабливіше вогнів чужого міста...

На кожну гарну думку неминуче перебуває свій дурень, що доводить її до абсурду.