Маргарет Мітчелл

Ніхто з вас не знає, що таке війна. Ви думаєте, це - скакати верхи на красеня коні, посміхатися дівчатам, які будуть кидати вам квіти, і повернутися додому героєм. То це зовсім не те. Так сер! Це — ходити не жервши, спати на сирій землі та хворіти на лихоманку та запалення легень. А не лихоманкою, то проносом.

Вам здається, що, якщо ви сказали: мені дуже шкода, всі помилки і весь біль минулих років можуть бути перекреслені, стерті з пам'яті, що зі старих ран піде вся отрута.

Погана та людина і поганий той народ, який сидить і ллє сльози тільки тому, що життя складається не так, як хотілося б.

Смерть, податки, пологи. Ні те, ні інше, ні третє ніколи не буває вчасно.

Сильні люди не люблять свідків своєї слабкості.

Тяготи або обтесують людей, або ламають.

Справжню даму легко дізнатися: вона нічого не їсть.

Тільки втративши так звану«репутацію», ви починаєте розуміти, який це тягар і як гарна набута такою ціною« свобода».

Чи бачиш, я настільки погано вихований, що пишаюся своєю красунею дружиною.

— Ми багаті. А можна залишити тартак? — Конено, пам'ятаєш, ти хотіла послати всіх до біса, тепер ти можеш це зробити. — Але, Ретт першим послати до біса я хотіла тебе.