Марк Леві

Мені наснився дивний сон. З моменту пробудження я мрію повернутися, але не знаю ні чому, ні як це зробити. Я хотіла б побачити тебе знову, там, де ти зараз.

— Що він не прийде?.. — Він помер! — Н—так, привід, маю сказати, бездоганний — не підкопаєшся!

Потрібно багато мужності та смирення, щоб просити вибачення.

Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.

Я міцно притулилася до нього, ніби сподівалася забрати з собою аромат його тіла і залишити йому свій.

Миті, які ти мені подарувала, мають ім'я, вони звуться захопленням. Вони й досі носять його, вони зіткані з твоєї вічності. Навіть без тебе я ніколи більше не буду сам, бо ти десь існуєш.

Вона йшла, а йому хотілося, щоб час зупинився. На цьому безлюдному тротуарі, сам не знаючи чому, він уже сумував за нею. Коли він гукнув її, вона встигла зробити дванадцять кроків і ніколи не зізнається, що вважала кожен крок.

У кохання теж є осінь і пізнає його той, хто забув смак поцілунків коханого.

Щоб посудина переповнилася, потрібна незліченна кількість крапель.

Коли долю треба трохи підштовхнути, друзі повинні про це подбати.