Микола Олександрович Добролюбов

Ліберали заколисують нас надіями на прогресивні прагнення нашого уряду. Але не все ж таки в Росії обманюються примарами...

Людей, гордих тим, що не шкодять, дуже багато у світі. Ідилістичні мрії про щасливу самоту від людей — тепер зовсім недоречні. Елемент громадський вступив у свої права і ми повинні розглядати себе як членів суспільства, які зобов'язані щось робити для нього.

Тільки дикість і невігластво не шанують минулого.

Ми помітили загальне прагнення відновлення людської гідності і повноправності в усіх і кожному.

Люди, які бажають дійсно народу добра, але не бачать перед собою прірви і з палкими надіями, захоплені в загальний вир помірності, чекають всього від уряду і дочекаються, коли їх засадять у фортецю за палкі надії.

В нас мало пісень веселих. Більшість наших пісень відрізняється важким сумом.

Відсутність будь-якого закону, будь-якої логіки - ось закон і логіка цього життя. Не анархія, але ще набагато гірше (хоча уяву освіченого європейця і вміє уявити щось гірше анархії).

І хто з найкращих росіян не кинув свого каменя в наш дивний і страшний уряд? Від кого не отримував ляпас цей вищий сан, освячений ніби богом?

Зрозуміло, є загальні поняття і закони, які кожна людина неодмінно має на увазі, розмірковуючи про будь-який предмет. Але треба відрізняти ці природні закони, що випливають із самої сутності відносини, від положень і правил, встановлених у якійсь системі.

Пам'ятайте, що сотні років вже губить Русь віра у добрі наміри царів.