Ніл Гейман

- Хочеш знати, як це бути мертвим? – прошепотів він. - Холодно, друже мій. Темно та холодно.

Про її красу розбилося не одне серце.

Якось ти прокинешся і відчуєш, що твоє серце і душа більше не належать тобі. Від тебе залишиться лише порожня оболонка, легка хмаринка, швидкий передсвітанковий сон, невиразний спогад про щось забуте. (І одного разу ти прокинешся, і зрозумієш, що твої душа і серце зникли. І ти станеш порожнім лушпанням, тихим пошепком, не сильнішим за сни, що снилося, або спогади про щось забуте.)

Він сидів і дивувався, чому йому знадобилося так багато часу, щоб усвідомити свою любов до неї; Трістран запитав думки самої зірки - і вона обізвала його ідіотом, а він заявив, що це найпрекрасніше слово, якого колись удостоювався чоловік з вуст жінки.

Ти надто розумна й надто тиха, щоб тебе хтось розумів.

- Коли я кілька днів тому намагався сісти у вагон, у мене нічого не вийшло. - Треба було показати вагону, що ти сильніший, ось і все.

Світ, може, і залишився колишнім, зате шпалери змінилися, правда?

Небо, - з насолодою подумав старовина Бейлі, - ніколи не повторюється: щодня, щоночі воно різне.

Репутація створюється все життя, руйнується за кілька секунд.

- Ого, - здивувався я. — Це алмази. І сапфіри. І рубіни. - Взагалі-то я називаю їх Особливі Прозоро-Тверді Блискучі, Особливі Синьо-Тверді Блискучі і... як же це... - Особливі Червоно-Тверді Блискучі? - припустив я. - От-от, - підтвердив професор.