Олександр Островський

— Ти тоді коханців грав, що ж ти, братику, потім робив? — Після я в коміки перейшов. Та надто багато їх розлучилося; освічені здолали: із чиновників, із офіцерів, із університетів — усі на сцену лізуть. Життя немає.

Коли ти чесний — не водишся з безчесним, не тримайся біля сажі — сам забруднишся.

Тіло її тут, візьміть його; а душа тепер не ваша: вона тепер перед суддею, який милосердніший за вас!

Я зможу підробитися і до туз, і знайду собі заступництво, ось побачите. Нерозумно їх дратувати — їм треба лестити грубо, безпардонно. Ось і весь секрет успіху.

Що на світі жорстоко? - Престосто є любов!

Жіноче серце м'яко. М'яко воно м'яко, зате вже й злий жінки нічого на світі немає, якщо її образити чутливо. Страшно стає. Жінка помститься жахливо, вона може таку гидоту придумати, що чоловікові й на думку не спаде.

— Мені хочеться знати, чи незабаром жінка забуває пристрасно кохану людину: другого дня після розлуки з нею, через тиждень чи через місяць... чи мав право Гамлет сказати матері, що вона«черевиків ще не зносила» і так далі. — На ваше запитання я вам не відповім, Сергію Сергійовичу; можете думати про мене, що ви хочете. — Про вас я завжди думатиму з повагою; але жінки взагалі, після вашого вчинку, багато втрачають в моїх очах. - Та який мій вчинок? Ви нічого не знаєте. — Ці«лагідні, ніжні погляди», цей солодкий любовний шепіт, - коли кожне слово чергується з глибоким зітханням, - ці клятви... І все це через місяць повторюється іншому, як вивчений урок. О, жінки! - Що "жінки"? — Нічого вам ім'я! — Ах, як ви можете так ображати мене? Хіба ви знаєте, що я після вас покохала когось? Ви впевнені у цьому? — Я не певен, але гадаю. — Щоб так жорстоко дорікати, треба знати, а не думати.

Нещасливий той, хто догоджати та підсвічувати не вміє.

Ось краса куди веде. Ось, ось, у вир!

Словам ви даремно вірите. Ми за кожне своє слово відповідати не можемо.