Рошані Чокші

Хочеш відчути себе справжньою, доню? Тоді танцюй. Танцюй, і тобі відкриється правда.

- На Ру-Жубері була брошка у вигляді бджоли. – І? Сьогодні на мені спідня білизна. У цьому немає нічого особливого, - Гіпнос знизав плечима. Зоф'я насупилась. – Чому ти виділив слово сьогодні?

Іноді для того, щоб знищити тих, хто тобі ненависний, треба вдавати одним з них.

Щоб перемогти, потрібно просто поводитися так, начебто ти вже переміг.

- У тебе холодні руки. Який із тебе коханець, з такими руками? - Настільки гарний, що ніхто не звертає уваги на холод рук.

Але спершу принесіть мені вина. Я не можу обговорювати крах цивілізації у цілком тверезому стані.

Дурниця. Просте слово. Воно не мало ваги, зарядового числа чи хімічної структури, а отже, не вартувало її уваги. І все ж воно завдало їй болю.

– Як ти дивишся на те, щоби влаштувати невелику драму? У тьмяному світлі блиснула усмішка Гіпноса. - Люба, я живу заради драми.

Вона була безсердечною спокусницею, яка танцювала лише тому, що звук серця, що розбивається, чергового бідолахи був для неї милішим за дзвін монет.

Немає нічого непохитного. Усі можна зруйнувати. Башти, що дістають до небес, Будинки, багатства яких може позаздрити будь—яка імперія, сяючі серафими, що колись користуються довірою Бога. Навіть сім'ї, які мали тебе любити. У світі немає нічого постійного, окрім змін.