Саба Тахір

Його посмішка нагадувала схід сонця після довгої темної ночі.

Ти сповнена, Лайо. Сповнена життя і темряви, світла та духу. Ти приходиш у наші сни. Ти горітимеш, бо ти куточок у попелі. Це твоя доля. Бути в Ополченні шпигуном - це лише мала частина тебе. Ніщо.

Надія найсильніша на світі. Сильніше за страх. Сильніше за ненависть.

Ти – куточок серед попелу, Еліас Вітуріус. Ти спалюватимеш, руйнуватимеш і руйнуватимеш. Ти не можеш цього змінити. Не можеш це зупинити.

Очікування болю приносить стільки ж страждань, як і сам біль.

Мені гидко підлещуватися перед ними, проте смиренність часом доречніше, ніж гординя.

Нехай думає, що утихомирив мене. Нехай думає, що переміг. Незабаром він усвідомлює свою помилку: він поклявся грати чесно. Зате я – ні.

Не закривайся від тих, кому ти дорога, тільки тому, що боїшся зробити їм боляче або... або зазнати болю самої. Який тоді сенс бути людиною, якщо не дозволяти собі відчувати?

Кохання – це радість та біда. Захват і розпач. Це вогонь, який зігріває, але варто наблизитися до нього – обпалює. Я ненавиджу і жадаю її. І це зводить мене з розуму.

Я не боялася. До страждань та крові я давно звикла. Самотність – мій старий друг. Злість - мій помічник, я використала її, щоб пройти через усе.