Стівен Кінг

Можливо, у житті кожної людини набереться не більше місяця щасливих днів.

Одного разу, коли я їздила до Нью—Йорка, я бачила, як старий п'яниця тягне по вулиці за руку маленьку дівчинку в блакитній сукні. Вона так плакала, що кров у неї пішла носом. У старого був зоб, і шия — мов велосипедна камера. Величезна червона шишка на лобі, прямо посередині, а на синьому піджаку з саржі довга біла смуга. Але всі квапливо йшли повз, тому що, якщо не зважати, вони скоро сховаються з виду.

Мені здається, більшість чоловіків саме так і ставляться до розумових здібностей жінок: що жінки теж вміють думати, ось тільки їхні думки схожі на марення тяжкохворого на крайній стадії малярії.

Час все лікує, чи ви хочете цього чи ні. Час все лікує, все забирає, залишаючи наприкінці лише темряву. Іноді в цій темряві ми зустрічаємо інших, а іноді втрачаємо їх знову.

Є такі сльози, які треба виплакати обов'язково, у будь—який час дня та ночі, виплакати, щоби все всередині перегоріло.

Ви можете витягнути хлопця з пекельного вогню, але вам не вирвати пекельний вогонь із хлопця.

…ніколи - те саме слово, яке слухає Бог, якщо хоче посміятися.

Завжди корінь зла — кров, і тільки кров може принести спокуту.

Будь—яка гра видається чесною, якщо всіх гравців надули на самому початку.

Спочатку це було вигадкою, потім забобонами, а потім непохитною вірою. Це була... блукаюча фантазія. Але скінчилося все це погано. Дуже погано...