Стівен Кінг

Важко знайти більшого параноїка, ніж письменник, який вірить у глибину душі, що пише нісенітниця.

Пару миттєвостей вона себе почувала коробкою передач, яку різко перевели зі швидкості на нейтралку... і хоча двигун ревів, як божевільний, нічого не відбувалося. А потім зчеплення схопилося, і коробка м'яко переключилася назад на швидкість.

Вона розсміялася і стала ще кращою. Наче богиня в променях сонця… Знаєш, як у книжці, де тільки зелені пагорби з фонтанами та все дуже добре.

Вміння вижити не передбачає ввічливих вибачень.

... навесні кожен стає красенем, якщо поспішає на зустріч зі своєю мрією.

Нарешті, існували лише два правила для життя в страху (він приходив до висновку, що повне подолання страху — це міф), і повторював їх у думках, лежачи, чекаючи:«Мені треба приймати ті речі, які не можу контролювати. Мені потрібно перетворювати недоліки на переваги».

Я думаю, у кожного або в кожної є щось подібне до гнойової лопати, якою в моменти стресів і неприємностей ви починаєте копатися в собі, у своїх думках і почуттях. Позбудьтеся її. Спаліть її. Інакше вирита вами яма досягне глибин підсвідомості, і тоді ночами з неї виходитимуть мерці.

... люди купують різні речі, щоб довести собі, що вони досягли успіху в житті.

Жаль - це пластир для поранених почуттів. Можна сказати, що тобі шкода, коли ти розіллєш каву або коли промажеш під час гри в гольф. Справжнє жаль зустрічається так само рідко, як і справжнє кохання.

Найважливіші речі найскладніше висловити словами. Іноді це обертається тим, що ми соромимося власних почуттів, бо слова роблять наші почуття неповноцінними.