Туве Янссон

Повільний перехід осені до зими – не погана пора. Це час, коли потрібно зібрати, привести до ладу і скласти всі свої запаси, які ти накопичив за літо. А як чудово збирати все, що є у тебе, і складати ближче до себе, зібрати своє тепло і свої думки, закопатися в глибоку нірку – впевнене та надійне укриття; захищати його як щось важливе, дороге, твоє власне. А після нехай мороз, бурі та морок приходять, коли їм заманеться.

А взагалі, є велика різниця між тим, як ти розповідаєш про якісь речі, і тим, як ти про них думаєш. І, крім того, все більше залежить від того, що відчуваєш.

Можна лежати на мосту і дивитися, як тече вода. Або бігати, або бродити по болоту в червоних чобітках, або ж звернутися клубочком і слухати, як дощ стукає по даху. Бути щасливою дуже легко.

Іноді жорстокість полягає не в тому, що ти робиш, а в тому, що ти не робиш.

Вдень лише ходять. Мандрують уночі.

Коли в тебе виникає бажання щось зробити, потрібно негайно приймати рішення і не чекати, поки цей настрій пройде.

Я вважаю, що кожне полотно, натюрморт, ландшафт, все, що завгодно — у самій глибині душі автопортрет.

Іноді минає багато часу, дуже багато часу, перш ніж все стає на свої місця.

Так само важливо знати дві речі: як бути одному, і як бути з іншими.

Я володію всім, що бачу, що думаю. Я володію всім світом.