Гаррі Поттер та в'язень Азкабану

- Як ти все це встигаєш? — Просто знаю ціну часу.

Наслідки наших вчинків завжди такі складні, такі різноманітні, що передбачення майбутнього і справді неймовірно важке завдання.

— Поттер перервав мене на тому, що в журналі у професора Люпіна не записано тем, які ви пройшли... — Сер, ми пройшли боггартів, червоних ковпаків, повзучих водяних та гріндилоу, — перебила Снегга Герміона. — Сьогодні ми мали приступити... — Помовчіть, міс Грейнджер, — обірвав її Снегг. — Я не питав, що ви пройшли. Мені лише хотілося вказати на безладність професора Люпіна.

— Коли ми навчалися на першому курсі, Гаррі, ми були зовсім ще зелені, безтурботні й невинні... Гаррі хмикнув. — У всякому разі, невинніші, ніж зараз.

Дивна річ час … Могутня, а коли в нього втручаються – небезпечна.

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

- Поттер, що ви робите в коридорі вночі? — Ходив уві сні.

- Гей, ви! Неповнолітнім вхід заборонено! Зачини двері, холодно! - Несправедливо! - Качан! — Кого це він назвав качанами? - Заткнися! Я, між іншим, при волоссі!

— А як же закон, який забороняє використовувати магію вдома? - Ооо! Міністерство, Гаррі, не відправляє людей в Азкабан за надування тітоньок!

— Темний Лорд уміє примушувати людей! От скажи, Сіріусе, що б ти зробив? Щоб ти зробив? - Я б помер! Я б помер, але не зраджував би друзів!