Цитадель

Улюблена квітка - це насамперед відмова від решти квіток. Інакше він не здасться найпрекраснішим.

Стратить і садить у в'язниці невпевнений у собі. Він знищує свідків та суддів. Але для того, щоб здобути велич, недостатньо винищити свідків власної ницості.

Бувають пейзажі, від яких будь-яка смертна хоч на мить, але відчує себе богом.

Примуш їх будувати вежу, і вони відчують себе братами. Але якщо ти хочеш, щоб вони зненавиділи один одного, кинь їм макове зерно.

Просунутися вперед — значить зрозуміти, що питання, яке тебе мучило, втратило сенс.

Я не звертаю уваги на слова, я знаю: вони - вивіска, і прочитати її важко.

Глибини серця відомі мені, і знаю: позбавивши злодія від злиднів, я не позбавлю його від бажання красти, і засуджую занепокоєння, що штовхає злодія на злочин. Він помиляється, думаючи, що зариться на чуже золото. Золото світиться, як зірка. Любов, нехай навіть не знає, що вона - любов, потребує тільки світла, але не в силах людських привласнити собі світло. Мерехтіння зачаровує злодія, і він робить крадіжку за крадіжкою, подібно до божевільного, що відро за відром вичерпує чорну воду джерела, щоб схопити місяць. Злодій краде і в скороминуще полум'яоргій жбурляє порох викраденого. І знову стоїть у темряві за рогом, блідий, немов перед побаченням, нерухомий зі страху злякати, сподіваючись, що саме тут він знайде одного разу те, що вгамує його спрагу.

Я шукаю того, хто схожий на вікно, відчинене на морі. Навіщо мені дзеркало із власним відображенням? Воно переповнює мене тугою.

А ви огрубіли, вам здається, що треба кричати на всю горлянку, щоб вас почули.

Кохання треба знайти себе. Я врятую того, хто полюбить існуюче, тому що таке кохання можна наситити.