Записки абсурдиста

Едгар По та чотири умови щастя: 1) Життя на свіжому повітрі 2) Свідомість, що тебе люблять 3) Відмова від усякого честолюбства 4) Творення

Рано чи пізно мені завжди вдається вивчити людину досконало. Треба тільки не шкодувати часу. Завжди настає момент, коли я відчуваю розлад. Цікаво, що це відбувається в ту хвилину, коли моя увага щось відволікає і мені стає нецікаво.

Прагнення завжди бути правим – ознака вульгарного розуму.

Вираз, процитований Грін у його«Щоденнику»:«Не треба боятися смерті — надто багато честі для неї».

Краса приводить нас у відчай, вона - вічність, що триває мить, а ми хотіли б продовжити її назавжди.

Мовчати – вірити самому собі.

Коли вмирає письменник, починають переоцінювати його творчість. Так само, коли вмирає людина, починають переоцінювати її роль серед нас. Отже, минуле повністю створене смертю, яка населяє його ілюзіями.

Кохання, яке не витримує зіткнення з реальністю, — це не кохання. Але в такому разі нездатність любити — привілей благородних сердець.

Найнебезпечніша спокуса: не бути схожим ні на кого.

Хіба для того, щоби любити сильно, необхідно любити рідко?