Книга / твір

Біль – це те, що ти робиш із собою сам. Інші люди роблять з тобою різні речі — б'ють кулаком, колють ножем або намагаються зламати твою руку, — але біль цілком на твоїй совісті.

Якби ви мали скоро померти і могли подзвонити тим людям, яких любите, — кому б ви подзвонили, що б сказали і... чому ви не робите це прямо зараз?

Серйозній людині потрібні друзі. Коли все руйнується, у нього залишаються його боги. Але я не маю ні друзів, ні богів. У мені, як і у вас, живуть пристрасті, і ніщо не може зрівнятися з пристрасним бажанням досконалої дружби, дружби interpares, серед рівних. Що за п'яні слова — interpares, слова, в яких втіха і надія для такого, як я, який завжди був самотній, який завжди шукав, але ніколи не зустрічав того, хто точно йому підходить. Іноді я виливав душу в листах сестрі, друзям, але коли я стикаюся з людьми віч-на-віч, я сором'язливо відвертаюся.

Знайте ж, що нічого немає вище і сильніше, і здоровіше, і корисніше надалі для життя, як хороший спогад, і особливо винесене ще з дитинства, з батьківського будинку. Вам багато говорять про виховання ваше, а ось якесь таке прекрасне, святе спогад, збережене з дитинства, може бути найкраще виховання і є. Якщо багато набрати таких спогадів із собою в життя, то врятована людина на все життя.

Вони ненавидять мене за те, що я є, а не за те, що я говорю.

Чоловіки стільки значення надають своєму члену! Пишаються ним і вірять, що жінки дорожать їм ще більше.

Жахливий вік, жахливі серця!

Ось вам мої вірші до Вяземського: Так море, древній душогубець, Загоряє геній твій; Ти славиш лірою золотою Нептуна грізного тризубця. Не слави його: у наш мерзенний вік Сивий Нептун Землі союзник. На всіх стихіях людина Тиран, зрадник чи в'язень.

Часом мимоволі думається, що захисники смертної кари не усвідомлюють, що це таке. Та порівняйте ви хоч раз будь-який злочин з тим обурливим правом, яке суспільство самовладно привласнило собі, з правом віднімати те, чого воно не давало, з цією карою, яка сама по собі є найбільш непоправною з усіх непоправних лих!

Пегасиха — якщо хтось забув, це такий конячок з крильцями, на якому поети літають за горілкою!