Книга / твір

Життя слід спостерігати із вікна вагона.

Причини всіх твоїх нещасть Лежать у собі почасти.

Ти повинен любити свою жінку, ту, яка поруч, вона на це заслуговує, якщо не хочеш, щоб її покохав хтось інший. Жінка немов татуювання. Її зауважують: одні критикують, інші милуються. А де вона красуватиметься: на руках, на шиї, на грудях чи нижче, залежить від щедрості твоєї душі та фантазії розуму. Тільки пам'ятай, що якщо ти захочеш з нею розлучитися, шрам у будь-якому разі залишиться на серці, якщо не в тебе, то в неї.

За мить до мене долинув захоплений видих: — Столучеву пентаграму Серафиму в зад!

Завжди будь незадоволений тим, що ти є, тому що на чому ти зупинишся, на тому ти залишишся. Якщо ти скажеш: з мене годі — ти загинув.

Постає питання: чи здатна людина бути щасливою, і чи була вона колись здатна на це? Людина — безперечно, як кожна жива істота; але людство - ніколи. Все нещастя людини в тому, що йому зумовлено було стати людством; або в тому, що він став людством надто пізно, коли він уже непоправно диференціювався на нації, раси, віри, стани та класи, на багатих та бідних, на культурних та некультурних, на поневолювачів та поневолених. Зженіть в одну череду коней, вовків, овець і кішок, лисиць, ведмедів та кіз; запріть їх в одному загоні, змусіть їх житиу цьому неприродному поєднанні, яке ви назвете Суспільством, і виконувати спільні для всіх правила життя ; це буде нещасливе, незадоволене, роз'єднане стадо, в якому жодна божа тварюка не почуватиметься на місці. Ось вам цілком точний образ величезного та безнадійно різнорідного стада, що називається людством.

Для вироблення характеру необхідно щонайменше двічі на день робити героїчне зусилля. Саме це я й роблю: щоранку встаю і щовечора лягаю спати.

Нами захоплені перші полонені - снайпери та дезертири отримують заслужене.

Коли він плакав востаннє? Він плакав, коли народився Тед, але це були сльози полегшення. Він плакав, коли помер його батько після триденної відчайдушної боротьби за життя, коли з ним трапився серцевий напад, і ті сльози, в сімнадцять років, були схожі на ці, невтішні й непереборні, швидше нагадують кровотечу. Але в сімнадцять сльози легше ллються, легше і зупиняються. Коли тобі сімнадцять, все ще попереду.

Клоун! Але небезпечний і безглуздий клоун! Якщо такому клоуну не поплескати, цирк спорожніє.