Книга / твір

Вона була безсердечною спокусницею, яка танцювала лише тому, що звук серця, що розбивається, чергового бідолахи був для неї милішим за дзвін монет.

Той, хто вміє тільки ненавидіти чи лише любити, — завидно примітивний.

Мені треба, щоби мною захоплювалися! Хочу, щоб через мене губили голову! Щоб без мене не могли жити! А ти можеш!

Моє заміжжя та власність залежать від волі дядька, але мої почуття належать мені, і ніхто не може наказати, якими вони мають бути.

Де є життя, там є і надія. Моя надія спалахнула як свічка у темряві.

Кожна дитина народжується зі стиснутими кулаками, вірячи, що вона несе скарб — а його кулаки порожні. І всі вмирають із відкритими долонями. Все, чим ви користуєтеся, належить світові. І прийде день, коли ви будете повинні залишити тут все, ви нічого не в змозі взяти з собою.

Достатньо добре подумати, і все вийде.

Хто не вміє вдавати, той не вміє і царювати.

«Палицями та камінням можна поламати мені кістки», як співається у дитячій пісеньці... Але якщо хочете завдати комусь по—справжньому глибоку рану, скористайтеся словами.

Вічний вибір. Іноді ти робиш його так швидко, що не розумієш серйозності наслідків. Але потім все стає очевидним — великі червоні плями, на кшталт дорожніх знаків на пройденому шляху.