Книга / твір

Якщо бувають чоловіки, замкнені в жіночих тілах, і жінки, замкнені в чоловічих, то чому я не можу бути замкненою в цьому ось тілі вороною? І де такий лікар, який зробить, що вони роблять, і випустить мене назовні? Де така хірургія, що дозволить мені бути мною? З ким говорити? Куди звернутися, що зробити, як, біса, вибратися?

Ваша колискова розбудила б і п'яного гобліна!

У житті — чи то життя лопухоїда чи мага — рідко відбувається поступово. Набагато частіше доля, підкравшись, ударяє нас по потилиці хлопушкою раптовості. То ти скромний службовець, похмуро короткий день на офісному стільчику перед набридлим до чортиків монітором, то раптом така закрутить тебе круговерть, що і директор банку довго трястиме твою руку, не помічаючи кави, що пролилася на коліна.

Краще мати нуль інформації, ніж дезінформувати, оскільки це означає негативну інформацію.

Звичка є звичка, її не викинеш за віконце, а можна тільки чемно, зі сходинки на сходинку, звести зі сходів.

Ти намагаєшся допомогти тим, хто цієї допомоги не потребує.

Тільки уяви — світ на стільки більше за тебе. Тільки уяви, що, прокинувшись одного ранку, можеш виявити частину себе, про існування якої навіть не підозрював.

— І чому тобі завжди треба поводитися як стерво? — Мабуть, ти просто будиш найкраще в мені...

При світлі зірок усі турботи і прикрощі земного життя здалися мені нікчемними. Я подумав про те, як вони нескінченно далекі, як повільно рухаються з невідомого минулого до невідомого майбутнього.

Є лише одна річ, якої варто боятися — це страх.