Книга / твір

Іноді я дивлюся на вулицю і думаю, як багато інших людей бачили цей сніг раніше. Або думаю, як багато людей уже читали ці книжки. Або слухали ці пісні. Мені цікаво, що вони відчувають цього вечора.

Вантаж майбутнього, доданий до вантажу минулого, який ви звалюєте на себе в сьогоденні, змушує спотикатися на шляху навіть найсильніших.

Загалом, я добралася до ванни, плюхнулася у воду і вирішила втопитися. І тут раптом згадала, що в мене припасено кілька шматочків учорашнього шоколадного пирога! Що б не говорили, а на світі є ще речі, заради яких варто жити.

Важко довіряти людині, яка позбавляє тебе єдиного виправдання власного безсилля. Взагалі, важко довіряти тому, хто чогось тебе позбавляє. Нехай навіть ілюзій.

Невже вона не може бути незалежною від своєї зовнішності хоча б тією мірою, якою незалежний від неї будь-який чоловік?

У її житті настав поворотний момент. Вона перестала вірити, що можна поліпшити ситуацію, написавши про неї вірш.

Неважливо, як довго ти виховуєш у людині сміливість, ти не дізнаєшся, чи все вийшло доти, доки не станеться щось справді серйозне.

Мій стан, який деякі критики характеризували як«лірично-іронічну веселість», що приховує«гаряче серце», насправді було не чим іншим, як холодним розпачом, з яким я перетворювався на маріонетку; втім, погано бувало, коли я втрачав нитку і ставав самим собою.

Є смерть і є податки, тільки податки набагато гірші, тому що смерть трапляється один раз у житті, а податки – щороку.

Тепер ти обідаєш на самоті. Раніше в тебе було купа друзів, тепер їх геть-чисто немає. Це означає, що їх і не було ніколи.