Книга / твір

Якщо я приречений жерти, як ведмідь, а Луа - народжувати дитинчат, як ведмедиця, я волію бути ведмедем, а не людиною: ведмедеві нічого соромитися - він не знає кращої частки. Якщо ти, як ведмідь, задоволений такою долею, мене вона не влаштовує. Залишайся з жінкою, яка дарує тобі дітей, а я піду до тієї, хто дарує мені мрію.

Осінь - це коли тварини шукають їжу, щоб погладшати на зиму, а для людей - це час, коли вони шукають кого-небудь, щоб спати разом в холодну ніч.

Запам'ятай: там, де багато говорять про перемоги, або забули істину, або ховаються від неї.

Ніхто не може тебе образити без твоєї згоди.

... Іноді ми, лише розлучившись назавжди з тим, кого любили, відчуваємо, як сильне наше кохання.

— Чому ти не віддаси цього кота до притулку? Чи... не знаю... викинеш на шосе? — Тебе самого треба віддати до притулку, — пробурчав Тейтум, узяв чашку у Марвіна і ковтнув чаю. - Слухай, просто придивися, щоб у нього була їжа і він не розніс весь будинок. Ми лише переїхали. І не дай йому з'їсти рибку. - Яку рибку? — Яка плаває у мисці у вітальні. До речі, купи для неї акваріум. Я залишу гроші. - У нас є рибка? - Ага. Рибк. Його звуть Тімоті, і, схоже, він мерзотник. З вас з ним вийде гарна пара. Тільки бережи його від Веснянки. — Ця тварина мене ненавидить. — Він усіх ненавидить, — зауважив Тейтум. — Можливо, якщо ти перестанеш кидати в нього капці... — Як тільки він перестане на мене кидатися, я одразу перестану кидати тапки.

Кожен недурний хлопець, що дожив до шістнадцяти років, розуміє, що жодна дівчина не буває прекрасна двадцять чотири години на добу триста шістдесят п'ять днів на рік. Краса - це раптовий, швидкоплинний стан, що на секунду спалахує. Виняток із правила, а зовсім не правило. Одна дівчина смішна в гніві, інша плаксива, третя балакуча. Четверта забавно верескує, коли лається по телефону зі своєю мамою. П'ята скупиться на дрібниці. Шоста зберігає у гаманці фантики від цукерок за минулий рік. І так до безкінечності. Людину треба любити не за щось, а всупереч чомусь. Тільки в цьому випадку почуттяпереживає всі стусани та вибрики долі.

Мене можуть убити, це справа випадку. Але те, що я залишаюся в живих, — це справа випадку.

Які крихкі людські істоти...

Якщо людина не поважає саму себе, вона не може ні любити, ні поважати інших.