Мотивуючі цитати

- А як Ви спите? — Як і всі інші, мабуть. — Ви стільки побачили, стільки жахливого. - Так. Але я побачив і гарне. Хоч і не так багато. — Але як можна заснути, тримаючи такі речі у пам'яті. - Ти нічого не бачила. Я вже постарався. — Коли я заплющую очі, я бачу їх. Їх усіх. Як вони стоять там. Джоффрі, королева та моя сестра. — Знаєш, у нас із тобою є дещо спільне. Правда. Я був, напевно, на пару років старший за тебе, коли мого брата закололи в серціу мене на очах. Той, хто його проткнув, не був злим чоловіком. Віллем. Так його звали. Він втік, ніхто й сплюнути не встиг. А я стояв там і дивився, як вмирає мій брат. Але ось що цікаво: зараз я вже не можу згадати обличчя мого брата. А Віллем... О так, він був красенем. Рівні білі зуби, блакитні очі, підборіддя з ямочкою, що так подобаються дівкам. Я думав про нього, коли працював, коли пив і навіть коли сра. Дійшло до того, що я повторював його ім'я щоночі перед сном. Віллем, Віллем. Немов молитву. І одного разу Віллем повернувся назад у місто. Я так глибоко всадив сокиру в його череп, що з нею його й поховали. Кінь Віллема довіз мене до стіни, і з того часу я ношу чорне.

Насильство – це дійовий, але примітивний аргумент. Його неможливо застосувати наполовину, тому, якщо ти ним користуєшся, ніколи не зупиняйся на півдорозі.

Ми можемо подивитися на свої руки, ноги і живіт... Проте є деякі частини тіла, які ми ніколи не бачили самі, наприклад, наше обличчя, що має настільки важливе значення, що важко повірити, що ми ніколи не зможемо подивитись на нього. на власні очі... Щоб візуально познайомитися з цими частинами, прихованими від нашого погляду, ми потребуємо дзеркало. Так само у нашому характері, способі життя присутні аспекти, недоступні нашому сприйняттю. Щоб їх побачити, нам теж потрібне дзеркало … І єдине дзеркало, в яке ми можемо зазирнути, — це іншелюдина. Погляд іншого відкриває нам те, що не можуть побачити наші очі. Як і в реальності, що підкоряється законам фізики, точність відображення залежить від якості дзеркала та відстані, з якої ми дивимося. Чим незамутнішим буде дзеркало, тим детальнішим і правдивішим буде образ. Чим ближче ми підійдемо до дзеркала, щоб подивитись своє відображення, тим виразніше ми себе розглянемо. Найкраще, найточніше із дзеркал — взаємини у парі. Тільки завдяки їм ми можемо розглянути поблизу своїх найгірших і кращих сторін.

... ритуал здійснюватиметься купкою чарівників, відомих експериментаторів-природодослідників«спочатку жбурнем, а потім сядемо і будемо сперечатися, де воно приземлиться».

... якщо взятися за справу, не позбавившись похмурих передчуттів, всі шанси на успіх будуть загублені ще в зародку.

Den Neid wirst nimmer du versöhnen: So magst du ihn getrost verhöhnen. Dein Glück, dein Ruhm ist ihm ein Leiden: Magst drum an seiner Qual dich weiden! Ти заздрість не примусиш примиритися, Так можеш насолодитись над нею поглумитися. Успіх твій отруює їй життя: Потішся ж над муками її!

Той, хто не готовий прийняти поразку, ніколи не досягне успіху.

Бажаючи впізнати людину, ми цікавимося її життям аж до найдрібніших подробиць, бо будь-який індивід є біографією, своєрідною розповіддю. Кожен з нас збігається з єдиним у своєму роді сюжетом, що безперервно розгортається в нас і за допомогою нас. Він складається з наших вражень, почуттів, думок, дій та (далеко не в останню чергу) наших власних слів та оповідань. З погляду біології та фізіології ми не так сильно відрізняємося один від одного, але в часі — в безперервному часі долі — кожен з нас унікальний.

Успіх – це щось більше, ніж просто успіх. Потрібно вірити в себе і втілювати задумане у життя. Тоді й інші починають у тебе вірити.

Адже жінці нічого не пояснити! І сам знаєш, що марно пояснювати! І коли вимовляєш такі слова, сам знаєш, що говорити їх марно... Коли в повному відчаї говориш жінці, і говориш якимось зривним голосом:«Повір, повір мені, що ніхто і ніколи так, як я, тебе не любитиме. Ніхто і ніколи! Ти розумієш?!" І відчайдушно при цьому трусиш рукою. Тому що дивишся в її очі і одразу здогадуєшся по очах, що всі чоловіки так кажуть. Всі так говорять! Цими ж словами. І це жах! Бо всі кажуть правду! Тому що, дійсно, ніхто не зможе так само, як Я... Так само не зможе, а слова ті ж самі... І ясно, що нічого не можна пояснити. Пояснити нічого не вдасться. І в цей момент хочеться тільки головою у вир або у вікно. Але зупиняє те, що ти розумієш, що всім хочеться в такий момент того самого.