Смішні цитати

Я був у одній країні. Там царює любов. Хоч їй не будують храмів. Дітей не примушують співати хвалу. Там просто люблять. Повільно та скромно. Наївно і трішечки смішно. Звичайно - адже там не уявляють, як можна жити, не відаючи кохання.

- Вам дати мою візитку? - Ні, не треба! Я детектив, я вас сам знайду! -? — Жартую, звісно, ​​давайте.

... адже глибоко всередині нього палала ганьба поразки. І все ж, я захоплювався тим, що він сприймає це з похмурим гумором, а не заперечує геть-чисто. Або, гірше, не поклоняється невдачам минулого.

Я хихикаю, бо не дозволяю собі плакати. Це божевільний світ, і єдиний спосіб отримувати від нього задоволення - це ставитися до нього як до жарту.

Посмішка - найкращий спосіб вирішувати проблеми.

– Ха! Ти подивися, який лист я отримав! Деміург Мазукта простягнув деміургу Шамбамбуклі роздрукований конверт. - Якийсь придурок питає, в чому сенс життя! - А що тут кумедного? – здивувався Шамбамбуклі. – Ну як же! Ти вслухайся, питання яке: у чому сенс життя? Ні, яке? - А в чому він, сенс? Мазукта поперхнувся. - Повтори, що ти сказав? - Я говорю, а в чому він, цей сенс? Мазукта розчаровано зітхнув. - Мда... Ти б ще запитав, з якою швидкістю тече час. Або скільки важить маса. - Не розумію… - А тут і розуміти нічого! Сенс є похідною від життя. Тільки для неї існують такі поняття, як "корисність" або "шкода". А, відповідно, і«сенс». Тому що сенс дорівнює сумі користі та шкоди, поділеної на життя. Чи зрозуміло тепер? – Хм… Угу. Звичайно. Так. Ти правий. Дуже смішний жарт.

У ладній постаті її й в обличчі була та гаснуча, ущербна краса, якою неяскраво світиться жінка, що прожила тридцяту осінь. Але в глузливих холоднуватих очах, у рухах вона ще зберігала невитрачений запас молодості. Обличчя її з м'якими, привабливими у своїй неправильності рисами було, мабуть, найпересічнішим. Лише один контраст різко впадав у вічі: тонкі смагляво червоні розтріскані, гарячі губи. Вона охоче сміялася, але в посмішці її прозирало щось завчене.

Ось людина, яку всі стали б зневажати. А тим часом з них усіх він один, на мою думку, не смішний. Може, тому, що він думає не лише про себе?

Кажуть, некроманти не вміють жартувати. Неправда. Просто не всі можуть зрозуміти наші жарти.

Вона тепло посміхнулася, і її посмішка, Георг, могла б розтопити весь світ, бо якби світ побачив її усмішку, він знайшов би у собі сили зупинити всі війни та зіткнення на нашій планеті.