Доктор Боб Келсо

— Хм... — У чому річ? — Мені просто було цікаво, як тобі вдається зачісувати волосся так, що роги не видно?

Більше половини судових позовів до клініки надходить після спілкування лікаря та пацієнта. Отже, якщо хтось із вас горить бажанням відкрити свою рукавичку, ласкаво просимо на мій новий щорічний семінар зі спілкуванням з пацієнтами. Першим на семінар вирушає доктор Мерфі, якого я нещодавно застав, що примовляє:«Перестаньте, перестаньте, заради Бога, перестаньте стікати кров'ю».

Я ще не випив своєї кави, так що поки не можу придумати, як би красивіше сказати фразу«плювати я хотів»... Ой! Хоча і так фраза цілком нормальна.

- Ви лікар. Навчіться вимовляти нормальні терміни, які здаються вам непристойними: пеніс, вагіна, анальний. - Анальний - не непристойне слово. - Так? Скажіть про це моїй дружині.

— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось. — Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець. - Він часто цю розповідає. - Я знаю.

— Але те саме сказав я сьогодні вранці. Дослівно. - То я відчуваю - звучить знайомо.

— Зате ви хоч плакати перестали. - Не зовсім, просто у мене більше не виходять сльози, я навмисно зневажив себе. Це ризиковано, але доктор Джарвіс стверджує, що я гаразд. — Поруч із вами нікого немає. - Так? Тоді мені потрібна крапельниця.

— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах? — Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.

- Ти що, ідіот? - Ні, сер. Я мрійник!

Можливо, вам не вистачатиме того, що зараз ви ненавидите...