Відомі люди

Дурна та людина, яка залишається завжди незмінною.

Невже треба опуститись на саме дно, щоб потім від цього дна відштовхуватися?

Щоб удосконалити розум, треба більше розмірковувати, ніж заучувати.

Ніколи не йди назад. Повертатися вже немає сенсу. Навіть якщо там ті самі очі, в яких тонули думки. Навіть якщо тягне туди, де ще було так мило, не йди ти туди ніколи, забудь назавжди, що було. Ті ж люди у минулому живуть, що любити обіцяли завжди. Якщо ти згадав це — забудь, не йди ти туди ніколи. Не вір їм, вони чужі. Адже колись пішли від тебе. Вони віру в душі вбили, у кохання, у людей і в себе. Живи просто тим, що живеш і хоч життя схоже на пекло, дивись тільки вперед, ніколи не йди назад.

Хто не розуміє вашого мовчання, мабуть, не зрозуміє і ваших слів. (Хто не розуміє вашого мовчання, навряд чи зрозуміє ваші слова).

Де б ти не опинився, люди завжди виявляться не дурнішими за тебе.

Небезпечними завжди виявляються ті, від кого цього найменше чекаєш. Он той хлопець у кутку бару — в окулярах та з книгою. Може, він вирубає мене однією лівою? Вплутаєшся з таким у бійку, і хрін його знає, чим справа обернеться. Глибоко буває там, де не чув.

Чудові слова! Цікаво, де ви їх украли?

У міській квартирі затишок створити непросто — один для цього розставляє по всіх кімнатах порцелянові статуетки піонерів, балерин та письменників, куплені на блошиному ринку; інший у художньому безладді розкидає розумні книги у себе на письмовому столі, та ще й у кожну вставить по п'ять закладок; третій перед духовкою, в якій рум'яниться дюжина курячих гомілок із супермаркету, ставить крісло, закурює трубку і змушує лежати біля своїх ніг на синтетичному килимку кімнатного собаку розміром із кішку; четвертий… Втім, усе це у місті. У селі, для того щоб створити затишок, достатньо затопити пічку або напровесні виростити на підвіконні огірки, вкриті ніжною молочною щетиною.

Для щастя людині потрібні не тільки різноманітні насолоди, але також і надія, справа в житті та зміни.