1+1 / Недоторканні (The intouchables)

Як людину змінює костюм.

— Ні, я туди [про машину для перевезення інвалідів] не полезу… і ви також. Що вас затягувати туди, як кінь! — А як щодо цієї!? [Дрісс вказує на розкішний автомобіль]. — Ця мені не підходить… Просто я маю бути прагматичний…

— Вибачте, я знову про своє, але мені дуже цікаво про вуха. Вас правда штирить? Тобто якщо вуха почервоніли, то ви збуджені? - Так це так. А ще, буває, прокидаюся вранці, а вуха набрякли.

Ні, Бах - красень, напевно від баб відбою не було. Це Баррі Уайт свого віку.

— І як вам, добре живеться за чужий рахунок? - Що? — Вас зовсім не бентежить, що ви живете за рахунок інших, і совість вас зовсім не турбує? — Ні, дякую. А вас?

Найстрашніше не те, що я в кріслі, а те, що без неї.

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід… — Чому? — Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення. - Побачення, ти це про що? — Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.

Нема ручок — немає цукерки.