Чудовий вік

Без духовності немає майбутнього.

Що ж... дипломатія — це непогано. Спочатку люб'язно поговоримо, а потім зрівняємо із землею.

Найважче - самотність.

— У дитинстві я ходила босоніж. Матінка казала: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона мала рацію. — Вона мала рацію. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки де цей спокій шукати: на землі чи під землею?

— А якщо я хочу, щоб це кохання вже закінчилося? — Вона закінчиться, тільки коли я помру…

Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.

Не зцілиться той, хто про біди свої не розповість.

Якщо з розумом візьмешся за пошуки, багато чого знайдеш.

Я помер каменем і знову воскрес рослиною. Я помер рослиною та воскрес твариною. Я помер твариною і народився людиною. Чому ж я маю боятися смерті? Я зроблю ще крок і воскресну ангелом. Знову помру і стану тим, про що не може подумати розум. Я стану їм.

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.