Іронія долі або з легким паром!

От хто б не був - уб'ю і все!

— Я люблю тебе. Хочу, щоб ти стала моєю дружиною. — Але ж я вічно майну у тебе перед очима. — Миготить. Мені це дуже хочеться.

— Ну добре, припустимо, ви не пам'ятаєте, як потрапили в літак. Але як ви вийшли звідти, ви мали пам'ятати?! — Так! Пам'ятати повинен… але я не пам'ятаю…

— Ну, скажи що—небудь, ти ж у нас найкмітливіший. — Я можу сказати лише, що один із них Женя.

— Знаєш, коли люди співають? — Коли немає слуху та голосу? — Коли вони щасливі!