Секс у великому місті (Sex and the City)

Нехай ми розлучилися, але законів ввічливості ще ніхто не скасовував.

- Думаю, у нас нічого не вийде. У нас різні погляди: ти хочеш одружитися, а я... я сама не знаю чого хочу. — Я налякав тебе своїм натиском? - Ні... Ні. Просто... я приміряла тебе, як нову сукню, і вона не підійшла. Мені шкода. Пробач. - Не розумію я жінок. Тільки й чуєш: "Хочу заміж, хочу заміж". А як доходить до справи, ви все кажете:«Ні». Що за напасть...

Напевно, я вичерпала весь ліміт сліз, відпущений на одного чоловіка.

— Тобі грошей на мене не вистачить. — Я дуже багатий. — А я дуже талановита жінка.

- Річарде, я йду від тебе. - Але чому? — Вибач, я люблю тебе, але я люблю ще більше.

— Хіба ти не скажеш, що мав рацію? — Ні, в тобі на 20 кілограмів більше.

Ну чому те єдине, що ми не маємо, заважає нам насолоджуватися всім тим, що ми маємо?

Тієї ночі ми з ним віддалися безрозсудному сексу, як підлітки. У тому сенсі, що він не знав, що робити, а я нічого не сказала.

Чи любила я його? Чи я просто звикла до болю, до вишуканого болю очікування чогось недосяжного?

— Навіщо ми йдемо магазинами, якщо в тебе зламаний палець? — У мене зламаний палець, але не зламана воля. Ходімо далі!