Фільм

Я читав усі твої статті. Дехто навіть зрозумів.

— Знаєш, що буде, коли я натисну на курок? Знаєш? — Стеля стане іншого кольору.

Вола безмозка!

Ну і зрештою, чи варто було?... Господи Боже... Як непоправно пройшло моє життя. Я навіки залишився в останньому дні літа, мене забули на вулиці, і ніхто не відчинить мені двері. Повірте, свою частку горя я отримав з лишком. Більшість людей будують плани, а життя просто минає. За свій вік я розкидав частинки мого серця по всьому світу, а того, що залишилося, ледве вистачає, щоб жити. Але я намагаюся посміхатися. Я знаю, що мої бажання набагато перевершували мої можливості. Мене більше не чекають ні білі коні, ні гарні жінки.

- Я можу довести, що ти створив цілком фальшиву особистість! — О, просто накладіть на себе руки. Це набагато легше.

- Насолоджуйся цим моментом, Флопсі. Мене у твоєму віці до міста не возили. - Що? Та ти ж була у моєму віці три вулиці тому! - Як же летить час...

- Поттер, що ви робите в коридорі вночі? — Ходив уві сні.

- Я вагітна. - Ти вагітна дитиною? — Як довго ти нюхав ці маркери? Звісно ж дитиною!

- Шерлок, що ти зробив із моїм будинком? — З будинком усе гаразд, місіс Хадсон, якщо не брати до уваги мертвого серійного вбивцю на другому поверсі — хороші новини для Лондона, погані новини для вашого килимка.

Коли я засмучений, єдине, що мене втішає, це їжа. Я відмовляюся від усього, крім їжі та випивки.