Фільм

Прошу трохи помовчати, інакше мені доведеться зробити щось таке, за що потім усім буде незручно. Це не наліт. Можливо, це схоже на наліт, але це зовсім інша річ! Тож я пропоную добровільно пожертвувати на потрібні трудящих та революції. Зараз товариші пройдуться і зберуть, хто чим багатий.

Як твій адвокат, раджу триматися від мене подалі.

— Ну, як вам суші, місіс Купер? — Не погано. Щоправда, вони могли б бути кращими, якби їх приготували. І, бажано, із яловичини.

— Скільки днів на тижні, Коннор? — Це що, головоломка? — То скільки? — 7. І це не смішно. — Як і те, що ти прийшов на тиждень. Минув місяць, а ти все ще тут.

Ті, хто зник, не були друзями.

Іноді світло народжується в темних глибинах.

Краще бути однією і вважати себе успішною, ніж бути з кимось і вважати себе невдахою!

І ось я стою на трапі і виглядаю франтом у твоєму пальті. І все чудово: я збираюся зійти. Рішуче. Без вагань. Мене зупинило не те, що я побачив, Максе, далеко не це, ти розумієш, а те, чого я не побачив. У цьому величезному місті було все, крім краю. Його не було. Я так і не побачив, куди все йде і де все кінчається.

Якщо пам'ятаєш, головною скаргою Ешлі було те, що я маніакально—педатичний зануда. На що я відповів, що це три різні скарги.

Коли розум страждає, тіло кричить.