Фільм

Правосуддя наздожене всіх нас, не важливо, за що...

Примітивні люди завжди плутають відвертість із грубістю.

Я хочу сказати повстанцям, що жива! Я у восьмому дистрикті! Де Капітолій щойно знищив шпиталь, сповнений беззбройних чоловіків, жінок та дітей! Не пощадили нікого! Якщо ви думаєте хоч на секунду, що Капітолій обійдеться з вами справедливо, то це боязка брехня! Ми знаємо, хто вони та на що вони здатні! Це справа рук Капітолію! Ми повинні чинити опір! Я звертаюся до президента Сноу! Ви можете катувати нас, бомбити нас, спалювати наші дистрикти вщент! Але ви бачите це? Полум'я розгорілося! Якщо ми згоримо... то разом з вами!

- Спа-а-сіте! - Дядько, чого ви кричите?! - Іди звідси, хлопче, не заважай!

З жінками завжди так: здається одне, а насправді зовсім інше.

Час. Неможливо його побачити, неможливо його почути, зважити чи виміряти у лабораторії. Це суб'єктивне відчуття перетворення. Те, що ми є в порівнянні з тим, чим ми були миттю тому, перетворюючись на те, чим ми станемо ще за мить.

Бабуся, поспішайте бачити: Остання гастроль! Адже я тут проїздом. Сьогодні вечірнім конем я їду у своє улюблене місто Одесу, місто каштанів та куплетистів.

Послухай свого старшого брата, який аж три роки ходив у море під прапором Балі в марних пошуках себе.

Мученики не вмирають.

Якщо є гроші, то зможеш зробити все, Абдульхей.