Фільм

— Мені тридцять шість років, між іншим. — Це безтактно з твого боку нагадувати мені про мій вік.

... телефонний дзвінок... - Алло, техпідтримка. Ви намагалися вимкнути і знову ввімкнути?

— Ось сиджу обчислюю математичну ймовірність щастя. - А результат? - Він близький до нуля. Але я ще не рахував.

— Ви зараз уб'єте мене? - Я вбив Вас 10 хвилин тому, коли Ви спали.

— У мене незабаром весілля. - Вітаю. Хто ж наречена? - Я! - Ти очманів?! - Осгуд мене просив вийти за нього заміж і я погодився! - Що ти говориш? Опам'ятайся! Ти не можеш вийти за Осгуда. — Він дуже старий для мене?

— А твої батьки не турбуватимуться? — Ні, я вже вагітна, що я ще можу наробити?

— Якщо ти комусь про це розповіси, я тобі вуха на потилиці зав'яжу. — У цьому місті всі такі агресивні?

— Ні, я туди [про машину для перевезення інвалідів] не полезу… і ви також. Що вас затягувати туди, як кінь! — А як щодо цієї!? [Дрісс вказує на розкішний автомобіль]. — Ця мені не підходить… Просто я маю бути прагматичний…

- А ким ти станеш, коли виростеш? - Тираном! - Ух ти, кльово, у тебе будуть піддані! — Покладено, звісно. Гарем і палац... А в середу вранці у нас тортури.

Це в Америці алмази виблискують, а тут через них убивають.