Фільм

- Чому так довго? — Я пішов пішки. — Кхм... Ти сумуєш за мною? - Як не дивно, так. — Сказав так, ніби погодився взяти мене за дружину. - Мабуть.

Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати звертатися до світла.

Якщо хлопець поводиться так, ніби йому на тебе начхати, значить… ЙОМУ НА ТЕБЕ НАПЛЯВАТИ!

Едію, я підвела тебе. Едія, я знаю, я зрадила тебе. Хіба ти не знаєш, що я щосили намагалася любити тебе як вмію. Я звільню тебе із цієї вежі. Заберу твій біль і покажу всю твою красу. Якщо тільки дозволиш повірити, що ми народжуємося невинними. Повір мені, Едію, ми досі невинні. Це легко. Ми всі спотикаємось. Це не важливо.

— Іспит для мене завжди свято, професоре! — [утирає сльозу] Похвально…

— Ви не любите шампанське? - У літаку немає. — Це страшенно зневоднює. А фокус у тому, що треба випити ще склянку води, як подають каву у Відні. — Але я не була у Відні. - Я раджу. Це як Париж, лише без французів.

- Все скінчено. — А що щось було? - Ні. Але могло бути. У світі, де зі мною трапляється щось добре. - Так. Це не той світ, у якому ми живемо.

Закрийте вашу книжку, Допийте чашку, Дожуйте свій черговий бутерброд. Зніміть та продайте Останню сорочку І купіть квиток на пароплав!

— Велика честь для мене поряд із тобою померти, царю. - Для мене була велика честь поряд з тобою жити!

- Навіщо ти прийшов? - Вбити тебе. — І тому мій пістолет біля твого скроні? - Я облажався.