Артур Шопенгауер

Sui profusus, alieni appetens. Марнотратний до свого, жадібний до чужого. (Лат.)

Те, що є в людині, безсумнівно важливіше за те, що є в людини.

Талановита людина думає швидше і правильніше за інших, геніальна ж людина бачить інший світ, ніж решта.

Розумні не так шукають самотності, як уникають створюваної дурнями метушні.

Самота позбавляє нас необхідності жити постійно на очах в інших і, отже, зважати на їхні думки.

Пізнання, розуміння, саме собою безболісно і підлягає стражданням. Біль, страждання, вражає лише волю і викликається перешкодами, перешкодами і зіткненнями, причому необхідно, щоб ці перешкоди супроводжувалися пізнанням.

Людське життя не можна, по суті, назвати ні довгим, ні коротким, оскільки, по суті, воно саме і служить масштабом, яким ми вимірюємо всі інші терміни.

Людина - єдина тварина, яка завдає іншим біль, не маючи при цьому жодної іншої мети.

Любов не виносить близької відстані, тому що при особистому спілкуванні з об'єктом обожнення тане, як масло на сонці.

Виявити свій гнів і ненависть на обличчі та в словах марно, небезпечно, нерозсудливо, смішно, пішло. Виявляти гнів чи ненависть можна не інакше, як насправді.