Чарльз Діккенс

Дивно, як подумаєш, що кожна людська істота є незбагненною загадкою та таємницею для будь-якого іншого. Коли в'їжджаєш уночі у велике місто, мимоволі замислюєшся над тим, що в кожному з цих похмурих будинків прихована своя таємниця, і в кожній кімнаті кожного будинку зберігається своя таємниця, і кожне серце із сотень тисяч сердець, що б'ються тут, виконано своїх таємних сподівань, і так вони і залишаться таємницею навіть для найближчого серця. У цьому є щось настільки страшне, що можна порівняти тільки зі смертю.

Приборкайте свій апетит, дорогі мої, і ви переможете людську природу.

Вигляд її був такий крихкий і бездоганний, такий ніжний і лагідний, такий чистий і прекрасний, що здавалося, земля - не її стихія, а грубі земні істоти - непридатні для неї супутники.

Людина не може по-справжньому вдосконалитись, якщо не допомагає вдосконалюватися іншим.

Біля свічки, що горить, завжди увиваються мошки і комашки, але хіба в цьому винна свічка? Інший варіант: — Біля свічки, що горить, кружляють і метелики, і всякі неприємні козишки, — сказала Естелла, кинувши погляд у його бік. — Чи може свічка завадити цьому?

... всякого роду милостині мають неминучу тенденцію доводити того, хто приймає їх до жебрацтва.

Мені ніколи нічого не здається. Для цього потрібна уява, а в мене його немає.

... немає ще на світі такого пагорба, вершини якого наполегливість зрештою не досягне.

Ну, давай, махнемо рукою на будь-яку очевидність, на здоровий глузд, на свідчення власних почуттів і життєвий досвід і беззастережно підтримуватимемо міф.

То був пам'ятний для мене день, тому що він зробив у мені велику зміну. Але так трапляється з кожним. Уявіть собі, що з вашого життя викреслили один особливо важливий день, і подумайте, як інакше обернулося б її перебіг. Ви, хто читаєте ці рядки, відкладете на хвилину книгу і подумайте про той довгий ланцюг із заліза або золота, з тернів або квітів, який не обвив би вас, якби перша ланка її не була викута в якийсь один, назавжди пам'ятний для вас день.