Федір Михайлович Достоєвський

Неподобство та хаос усюди знайдеш.

Хоч би в божевільню дім вчинити, чи що, щоб перевернувся якось увесь мозок у голові і розташувався по новому...

Хто винен, що вони нещасні і не вміють жити, маючи попереду по шістдесят років життя?

Чи знаєте, наскільки одурманення може іноді полюбити жінка?

Можливо, ти будеш її вічно любити, але, можливо, не будеш із нею завжди щасливий...

Якби можна було піти куди-небудь цієї хвилини і залишитися зовсім одному, хоча б на все життя. То він вважав би себе щасливим.

У своїй гордості вона ніколи не пробачить мені любові моєї, і ми обидва загинемо.

Почуття самозбереження – нормальний закон людства.

Якщо доля обрушиться раз на кого лихом, то ударам її кінця не буває. Це давно відмічено.

І знову питаєш себе: що ж ти зробив зі своїми роками? Куди ти поховав свій найкращий час? Ти жив чи ні? Дивись, говориш собі, дивись, як у світі стає холодно. Ще минають роки, і за ними прийде похмура самота, прийде з журавлиною трясуча старість, а за ними туга і зневіра.