Федір Михайлович Достоєвський

Право тілесного покарання, дане одному над іншим, є одна з виразок суспільства, є один із найсильніших засобів для знищення в ньому будь-якого зародка, будь-якої спроби громадянськості і повна підстава до неодмінного і чарівного його розкладання.

Перш ніж проповідувати людям:«як їм бути», покажіть це на собі. Виконайте на собі самі і всі за вами підуть.

Добрі і лагідні недовго пручаються і хоч зовсім не дуже відкриваються, але від розмови ухилитися ніяк не вміють: відповідають скупо, але відповідають, і чим далі, тим більше, тільки самі не втомлюйтеся, якщо вам треба.

Мене ці невинні очі, як бритвою тоді до душі полоснули.

Діти у школах народ безжальний: порізно ангели божі, а разом, особливо у школах, часто безжальні.

Хто хоче приносити користь, той навіть із зв'язаними руками може зробити багато добра.

Великодушне серце може полюбити із жалю.

Чи взяти силою чи смиренним коханням? Завжди вирішуй — візьму смиренним коханням. Зважишся так раз і назавжди і весь світ підкорити можеш.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Чим більше я усвідомлював про добро і про все це«прекрасне і високе», тим глибше я й опускався в мою тину і тим здатен був зовсім зав'язнути в ній.