Фредерік Беґбедер

Я чекатиму на тебе все життя з умовою, що ти поспішаєш мені передзвонити.

Я пишу не для того, щоб просити тебе прийти, я пишу, щоб попередити: я завжди чекатиму.

— Ти що, як і раніше, зустрічаєшся з Клер? — Ні. Ми весь час лаялися. Кидали один одного. Поговоримо про щось інше. У неї дах поїхав. Не цікаво. І взагалі мені начхати. Між нами все скінчено. — А... ти, значить, так сильно закоханий у неї...

Імперію йогурту охороняють суворіше, ніж військовий об'єкт.

Я любив, і мене любили, але це ніколи не співпадало за часом.

Реклама — винуватця того, що народ обрав собі у вожді Гітлера. Реклама покликана переконувати громадян, що ситуація нормальна, коли вона катастрофічно ненормальна.

Щастя є, воно простіше простого: це чиєсь обличчя.

Своєю душею слов'янською тонкою я западаю на покидьків.

На помилках навчаються, ось чому від успіху тупіють.

У комара повік — один день, у троянди — три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не вдієш. Спочатку рік пристрасті, потім рік ніжності і, нарешті, рік нудьги. У перший рік кажуть:«Якщо ти підеш, я покінчу з собою». На другий рік кажуть: "Якщо ти підеш, мені буде боляче, але я виживу". На третій рік кажуть:«Якщо ти підеш, я обмию це шампанським».