Фредерік Беґбедер

Читачі паперових книг - просто старі маніяки ; старість все ближче з кожним днем, а діагноз - все суворіше щовечора.

Кохання робить тебе непереможним. Неможливо стримувати закохану людину: не надумайте вставати в неї на шляху.

Вона сказала, що я її коханий, я відповів: ні, я твій чоловік, так уже вийшло.

Мені хотілося, щоб її муки не припинялися до кінця днів, щомиті свідчивши про її незгасну любов до останнього подиху. Тому я її покинув.

З мовчанням живих змиритися важче, ніж із мовчанням мертвих.

Важко зцілитись від нещасного дитинства. Від тепличного дитинства вилікуватися, мабуть, неможливо.

Найпрекрасніша жінка – це здорова жінка.

Нерозумно бажати непорушного життя. Ми хочемо, щоб час зупинився, щоб кохання було вічним і ніщо ніколи не згасало, – хочемо все життя ніжитися в золотому дитинстві. Ми зводимо стіни, щоб захистити себе, і ці самі стіни стануть колись в'язницею.

Хтось скаже, що цей потяг поверховий, — неправда, немає нічого глибшого; ви готові на все; ви миритеся з недоліками, прощаєте недосконалості, навіть шукаєте їх, не втомлюючись захоплюватися. Адже по-справжньому приваблюють лише слабкості.

Коли маєш усе й одразу, рано чи пізно починаєш чекати катастрофи як рятування.