Пауло Коельо

Постарайся знайти душевну рівновагу в ті хвилини, коли ти почуваєшся найменшою з людей. Нікого ні в чому не переконуй. Коли чогось не знаєш – запитай чи докопайся сама. Але, здійснюючи вчинки, будь подібна до річки, що безмовно струмує, відкрийся енергії. Вір – – просто вір. Вір, що ти можеш. Спочатку ти перебуватимеш у розгубленості і сум'ятті. Потім прийдеш до висновку: всі думають, ніби дурять. Всі люди, скільки не є їх на землі, схильні припускати гірше: всі бояться хвороби, вторгнення, напади, смерті - так спробуй повернути їм втрачену радість буття. Будь світла. Перепрограмуй себе так, щоб щохвилини приходили тобі на думку лише такі думки, які змусять тебе рости. Якщо впадеш у лють чи сум'яття, постарайся сама посміятися з себе. Смійся, регочу над цією стурбованою, пригніченою, тужливою жінкою, впевненою, що її проблеми – найважливіші. Смійся з цієї абсурдної ситуації, бо ти – це прояв Матері. А ще вір, що Бог – це людина, яка дотримується правил. Насправді більшість наших проблем зводиться до цього – до необхідності дотримуватися правил. Зосередься. Ти така, в яку віриш. Не варто повторювати, як усі, хто вірить у«позитивне мислення», що ти – кохана, що сповнена сил чи здібностей. Не треба собі твердити, бо ти й так це знаєш. А якщо раптом засумнівалась, – гадаю, що на цьому етапі сумніви мають виникати досить часто, – зроби те, що я запропонувала тобі. Замість того, щоб намагатися переконати себе, що ти краще, ніж думаєш, просто посмійся. Посмійся над своїми турботами та тривогами, над своєю невпевненістю. З гумором постався до нападів туги. Спочатку буде важко, але поступово звикнеш. А тепер повернись і йди назустріч всім тим, хто думає, ніби ти знаєш усе. Переконай себе в їхній правоті - бо всі ми знаємо все, просто в це треба повірити. Вір.

Щоранку — це шанс розпочати життя наново.

Єдине, що може внести світ у наші душі, це бути разом.

Замість того, щоб проклинати те місце, де ти впав, слід знайти те, на чому ти послизнувся.

Іноді легше домогтися відповіді мовчанням, ніж запитуючи.

Трапляється іноді, що життя розводить двох людей тільки для того, щоб показати обом, наскільки вони важливі один для одного.

Воістину сильні чоловіки та жінки часто бувають самотні, бо від них віє холодом.

Не розумію, чи хотіла я прив'язати його до себе ще міцніше чи відпустити на волю.

Можливо, у Добра і у Зла — одне й теж обличчя. Все залежить лише від того, коли вони зустрічаються на шляху кожного з нас.

Вона знала, що місяць слухає її зараз і пишається собою, а зірки їй заздрять.