Вільям Шекспір

Кохання ніжне? Вона груба та зла. І колеться, і печеться, як тернина.

Адже був улюблений долею, Оточений друзів натовпом, Але вони зникли раптом, Бо підлабузник у біді не друг.

Коли він змінює нас на інших, Що рухає їм? Гонитва за забороненим? Очевидно. Жага змін? Так, це також. Або слабоволі? Звісно так. А хіба немає у нас Потреби у забороненому чи новому? І хіба волею ми сильніші за них? От нехай і не докоряють нам нашим злом. У своїх гріхах ми з них беремо приклад.

Але страшний вік, коли невинний прозваний зрадником.

На жаль, я впала! Але свідок бог: Мене б знову він обдурити міг!

Що означає ім'я? Троянда пахне трояндою, Хоч трояндою назви її, хоч ні.

Завжди і всюди смертні бояться Будь-яких видінь, знамень, чудес... У них ніби одкровення таяться, У них пізнають пророцтва небес.

Брехливе обличчя приховає все, що задумало підступне серце. (Нехай брехня сердець прикриють брехнею обличчя.)

Фальстаф тепер не той, він навчився Розважливості віку свого.

Ми за днями шепочемо:«Завтра, завтра». Так тихими кроками життя повзе на останню недописану сторінку. Виявляється, що всі "вчора" Нам ззаду освітлювали шлях до могили. Кінець, кінець, недогар догорів! (Так — у кожній справі. Завтра, завтра, завтра, А дні повзуть, і ось уже в книзі життя Читаємо ми останній склад і бачимо, Що всі вчора лише осяяли шлях До могили курної.