Януш Леон Вишневський

Якби світ вибрав інший сценарій розвитку, давши, наприклад, усім видам одну й ту саму кількість мутацій, і якби собаки вміли говорити, вони все одно ніколи не принизилися б до того, щоб заговорити з людьми.

На папері. У конвертах, краї яких зволожені моєю слиною, з криво приклеєною маркою, за якою довелося відстояти в черзі на пошті, з нормальною адресою, де є вулиця і номер будинку, а не з ідіотською назвою якогось сервера. Це будуть справжні листи, до яких у пориві ніжності можна доторкнутися губами, а в нападі злості порвати їх у клаптики, в страшному секреті поспішно сховати від усіх у металевій скрині, що замикається на ключі, в підвалі або носити з собою і звертатися до них, коли здолає смуток. і вислизає надія. Справжні листи, які в крайньому випадку можна просто спалити. А якщо не спалити, то за багато років відкрити їх наново. Адже старі листи мають одну незаперечну перевагу: на них не треба відповідати.

Засинала вона зі сльозами на очах і зі сльозами прокидалась. Її друзі бачили це. Вони не давали їй жодних порад. Тому що були її добрими друзями.

Новий рік. Час обіцянок і віри в те, що з ранку все почнеться наново, стане кращим і щасливішим.

Книга про щастя складалася б із однієї сторінки. Про сум можна писати нескінченно...

... я не можу, я не можу за один день отримати стільки щастя. Стільки у мені не поміститься.

А вже ця її худорлявість! Непристойний, провокаційний, спричинений і недосяжний скот! Після погляду на неї не хотілося пити навіть мінеральну воду, бо виникала підозра, ніби у ній надто багато калорій. Якось їй спало на думку, що секретарку при її худорлявості цілком можна переслати факсом.

Всім відомо, що деякі події залишають у житті такий глибокий слід, що його неможливо позбутися ні хірургічно, ні хімічно. Їх не звести, як татуювання. Вони залишаються назавжди.

Подібність хімії емоцій із хімією наркотиків, з одного боку, разюче, але, з іншого, небезпечно. Сама по собі думка, що героїн і любов на рівні мозку впливають за тією самою схемою, приголомшувала.

Людська пам'ять – дивна річ. Вона вперто зберігає те, що хочеться якнайшвидше забути.