Гра престолів (Game of Thrones)

— Тобі нема чого сказати на свій захист? — Лише одне, я цього не робив. Я не вбивав Джоффрі, але мені шкода, що цього не зробив. Бачити, як вмирає ваш злісний бастард, мені було приємніше, ніж ласки тисячі брехливих повій. Шкода, що я не та чудовисько, якою ви мене вважаєте. Шкода, що я не маю отрути для всіх вас. Я б з радістю віддав життя, щоб подивитися, як ви корчитеся.

— Буде боляче. — Я буду кричати. — Буде дуже боляче. — Я голоситиму голосно.

Незнання часто вбиває.

Ноги мої занадто малі для тіла, а голова занадто велика, але я б сказав, що, на мій погляд, вона якраз для мого розуму. Я спокійно приймаю власні сили та слабкості. Розум — ось моя зброя. У брата Джейме є меч, у короля Роберта — бойовий молот, а в мене — розум. А він потребує книг, як меч у точильному камені, щоб не затупитися, — Тіріон постукав по шкіряній обкладинці книги. — Тому я читаю так багато, Джоне Сноу.

Сподіваюся, якось ти полюбиш когось. Полюбиш так сильно, що, заплющивши очі, ти бачитимеш її обличчя. Я бажаю тобі цього. Я хочу, щоб ти дізнався, як це любити всім серцем. Перш ніж я заберу її в тебе.

Не турбуйся про свою смерть, турбуйся за своє життя. Розпоряджуйся своїм життям стільки, скільки воно триватиме.

Раз вже корову подоїли, вершки назад у вим'я не повернеш.

— Що означає життя одного бастарда, порівняно з цілим королівством? — Всі.

Він ризикне чим завгодно і будь—коли, тому що занадто мало знає, щоб боятися.

— Коли доля приводить тебе до ліжка до потворної жінки, найкраще заплющити очі і приступити до справи. Від очікування вона стане красунею. Роби її і все тут. — Як це роби? — Сталлю.