Клініка (Scrubs)

Не кажи мені про ненависть, Ганді! Діти, ви так часто кидаєтеся цим словом, що воно втратило сенс, і тепер я змушений шукати визначення потужніший, ніж« ненависть», щоб описати свої почуття до оточуючих! Ммм... МЕГАОГЛЯД. Гарного вам усім дня!

— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось. — Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець. - Він часто цю розповідає. - Я знаю.

Джей Ді: [ подумки ] Елліот та її морський біолог. Але... Між іншим, знаєте, це мене зовсім не засмучує. Еллісон: — Джей Ді, у вихідні Шон дозволить мені поплавати з дельфінами. Джей Ді: - Правда?! Здорово, сподіваюся, вони тебе не покусають. Шон: - Та розслабся, Елліот, дельфіни люблять людей. Еллісон: - А звідки у тебе на нозі той величезний шрам? Шон: - Та це мої парашутні штани все в блискавках. Я блискавкою прищемив. Еллісон: - Зрозуміло. Карла: — Ти вже їй брешеш? Чудово. Шон: Мене правда не дельфін вкусив. Карла:- А хто? Шон: - Чорний кит.

Ніхто з нас не хоче визнавати, якими вразливими ми почуваємося.

Я був такий злий на Елліот, що всю ніч не міг заснути. Щоправда, ще й Дані хропла, як п'яний кнур. Але в основному я не міг заснути через Елліот.

Кит, ти спізнився. Мене це не дивує, тому що ти взагалі дуже погана людина.

Сарказм є вбивчим, коли він коротший.

Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».

Чекай несподіваного, і ніщо не застане тебе зненацька.

Я почуваюся такою вразливою, що мене просто душить злість і ненависть, краще я піду...