Клініка (Scrubs)

— Я боялася, що ти подумаєш, що я погана мати… — Мила, ти холоднокровна, накачана силіконом безжальна вбивця. І я сумніваюся, що ти на сто відсотків людина, але ти приголомшлива мама.

- Все, з мене вистачить! Я їду додому! - Ні, Джордан, нікуди ти не поїдеш! - Чому? — Бо в тебе щойно води відійшли. —...Я вже ненавиджу цю дитину.

Напевно, рідко все складається так, як плануєш. Іноді доля буває на твоїй стороні, іноді ти сам твориш свою долю, але в будь-якому разі треба вірити — те, що має статися, обов'язково трапиться, і зрештою поряд з тобою виявиться та людина, яку тобі приготувала доля.

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

— Хто тут залишив аналіз сечі? - Мабуть, у тебе з'явився таємний шанувальник.

— Це перший день народження Джека, він має бути особливим. Для дітей я замовляю міні-зоопарк, а для дорослих треба щось придумати. — Може, російську рулетку? А щоб було цікавіше, покладемо кулі у всі відсіки барабана. Нехай виграє кожен перший!

Кожен має свою ношу, Джей Ді. І я не хочу бути одним із тих, хто перекладає свою ношу на інших.

З досвіду знаю, якщо друзі упускають таку можливість, залишається сорок вісім годин, щоб отримати поцілунок. Інакше хтось із вас передумає, ну тобто, звичайно, вона передумає, і ти залишишся просто добрим другом... назавжди. ================================================== ======== Якщо вчасно не поцілуватися, можна назавжди залишитися просто друзями.

Карла: — Кохання, як метелик: стиснеш надто сильно — роздавиш... Терк: — Відпустиш — і він полетить.

- Перрі, де ми вперше кохалися? - Я тебе благаю! Кохання ми ніколи не займалися...