час

Час грає в дивні ігри, розважаючись несподіваними поворотами, які завжди спантеличують учасників; і одного прекрасного вечора ти будеш смертельно бажати того чи того, кого відправив до диявола десять років тому.

У глибині душі вона завжди заздрила чоловікам, бо їм легше з віком виглядати лише привабливіше і мінімальних зусиль вистачає, щоб ніхто не зміг зрозуміти, чи сорок тобі чи вже п'ятдесят.

Люди здебільшого тікають від своїх страждань у майбутнє. На дорозі часу вони проводять уявну межу, за якою їхнє нинішнє страждання перестає існувати.

Що в будинку, то все належить господаркам. І до погрібних запасів і до їстівного в клітях торкається лише жіноча рука. Чоловік у жіночі справи не входить. Без господині чоловік голодний насидиться, але не доторкнеться до пічної заслінки, не підніме творила в льоху, не сунеться у хлібну скриню. Такий звичай. Недаремно говориться, що без господині немає господареві ні ковша, ні шматка. Господиня у пошані.

Не часто буває, що читаєш чужі слова, і біль, який у них, мертвий десятиліттями, продовжує жити, щоб у тебе від неї розболілася голова.

Сновидіння не схоже на неправильну гру музичного інструменту, якого торкнулася не рука музиканта, а якась зовнішня сила ; воно не безглуздо, не абсурдно, воно не передбачає, що частина нашої душі спить, а інша починає прокидатися. Сновидіння - повноцінне психічне явище. Воно - здійснення бажання.

Я ніколи раніше не знепритомніла. Втім, раніше я ніколи не дивилася в очі чоловікові, де не відбивалося б нічого, крім пекла.

Найщасливіша дружина не та, яка отримала найкращого чоловіка, а та, яка зробила найкраще з того, що їй удалося отримати.

Справжнє кохання — річ дуже тонка. Її полум'я мерехтить, як блукаючий болотяний вогник, і, танцюючи, відноситься в казкові царства радостей. Воно ж вирує, як вогонь у печі. На жаль, як часто воно харчується ревнощами!

Жінки для того й існують, щоб м'якше робити чоловіків.