думки

Бо природа, забезпечивши лева кігтями та зубами, слона – бивнями,... обдарувала жінку для самозахисту та оборони мистецтвом удавання і всю свою міць, що виразилася в чоловікові у тілесній силі та розумі, передала жінці у формі цього дару. Тому вдавання в ній є вроджена якість і властиво майже тією самою мірою як розумній, так і дурній жінці.

Хороший кухар може смачно приготувати стару підошву.

Ми ніколи не обмежуємось справжнім. Бажаємо, щоб скоріше настало майбутнє, шкодуємо, що воно ніби повільно посувається до нас; або згадуємо минуле, хочемо утримати його, а воно швидко від нас тікає. Ми такі нерозумні, що блукаємо в часах, які нам не належать, не думаючи про те, що дано нам.

Ми схожі на ягнят, які граються на лузі в той час, як м'ясник вибирає очима того чи іншого, бо ми серед своїх щасливих днів не знаємо, яке злополуччя готує нам рок - хвороба, переслідування, збіднення, каліцтво, сліпоту, божевілля і т.д. д.

... самотній і наданий самому собі, в кипінні власних думок і відчуттів - тільки тут людина є цілком собою.

Вся наша гідність – здатність мислити. Тільки думка підносить нас, а не простір і час, у яких ми – ніщо. Постараємось думати гідно: у цьому — основа моральності. (Людина не що інше, як тростина, дуже слабка за природою, але ця тростина мислить... вся наша гідність полягає в думці. У цьому відношенні ми повинні підносити себе, а не стосовно простору і часу, який ми не зуміли б постараємося ж навчитися добре мислити: ось принцип моральності.)

Людина так нещасно влаштована, що, якщо їй нічим відволіктися від думок про себе, вона негайно занурюється в глибокий сум.

Все, за що ми боремося, чинить опір, бо все має власну волю, яку слід подолати.

Sui profusus, alieni appetens. Марнотратний до свого, жадібний до чужого. (Лат.)

Основна причина помилок, що здійснюються людиною, криється в постійній боротьбі почуттів з розумом.