гнів

Злість зневіреного найчастіше сильніша за хоробрість мужнього...

Якби у світі не було випадкових явищ, причини яких невідомі, то зникли б страх і надія, а якби вони зникли, то не було б абсолютно порядку ні у справах людських, ні у справах законності, ні в політиці, бо якби не страх і надія, то ніхто не купував би нічого на завтрашній день, підлеглий би не корився б своєму повелителю, а король не дбав би про своїх підлеглих, і ніхто не робив би добро іншому, і не слухалися б Аллаха, і не робили б благодіяння, тому що той, хто знає про те, що неминуче буде завтра, і буде посилено добиватися того, чим він не скористається, безглуздий базікання.

— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала? - Тоді я на підхваті. - Все, пізно. - Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?! —... — Вибач, розлютилася.

Адже гнів схожий на палкого коня: Ослаб вуздечку і він себе зажене.

Людині потрібне горе, гнів, страх, розпач, біль, голод. Негативні емоції вдосконалюють рід людський, адаптують, загартовують.

— Та хіба ви не бачите, що цю жінку створено для розкоші? Дорогий діамант дорогий та оправи вимагає. — І гарного ювеліра. — Досконалу правду ви сказали. Ювелір — не простий майстровий: він має бути художником. У злиденній обстановці, та ще й за дурнем чоловіком, вона або загине, або опошлються.

Почуваюся абсолютно марною. Немов я в кінотеатрі, фільм закінчився, запалилося світло, і всі вийшли із зали, тільки я продовжую сидіти, намагаючись зрозуміти, що сталося.

Боги існують, оскільки ми їх породили. Вони - наша власна ницість, лють і жорстокість, наділені формою і наділені божественністю, тому що ми не в змозі уявити нічого такого могутнього, не наділивши його ім'ям.

Поняття невизначеного сьогодення – просте«я є» – це ідеальне поняття. Поняття безладного сьогодення —«я є те й те» — абсолютно огидне.

Кожна жінка мріє про романтику. Ну, там, про принца на білому коні, про червоні пелюстки троянд, що застилають навколишній антураж, про нескінченні компліменти, які сиплються, як з рогу достатку. Так воно природою заведено, що жінки — охочі до романтики істоти. Їх хлібом не годуй, дай лише романтикою насолодитися. Кожен чоловік мріє про те, щоб його дали спокій. Щоб не вимагали скакати на білому коні, наповнювати квартиру пелюстками троянд та сипати компліментами.