людина

Справжні імена розповідають історію речей, яким належать.

Ніколи не бачив особливого сенсу в самозниженні — врешті-решт життя і без моєї допомоги з цим непогано справляється.

Не можна прислухатися до голосу совісті, живучи у світі, де нікому це не дозволено — ні слуги, ні секретарки, ні шофера.

Якщо нас повісять чи розстріляють, я не хочу висіти на паркані зі спущеними штанами.

Заради однієї людини не можна змінювати погляди на порядність і чесноту.

Я не боюся того, хто вивчає 10 000 різних ударів. Я боюся, хто вивчає один удар 10,000 разів.

— Ти мене не пам'ятаєш, ми познайомилися на вечірці Джулії. - Ти гнав про Пекмена? - Ні, зовсім не я. То був якийсь дурень. Я інший дурень.

Що б не робила людина, доки вона не порушує інтересів тієї групи людей, у якій живе, це нікого не стосується.

Веселощі стали ширмою, що прикриває готовність забитися в істериці.

З погляду єзуїтського священика, я, зрозуміло, атеїст і завжди був ним... Я неодноразово повторював, що, на мою думку, ідея Бога-особистості досить наївна. Можете назвати мене агностиком, але я не поділяю войовничого духу справжніх атеїстів, чий запал пояснюється за великим рахунком хворобливістю рятування від кайданів релігійного виховання, отриманого в ранні роки. Я віддаю перевагу смиренному відношенню, що відповідає нашій недостатній здатності раціонально осмислити природу і саме наше існування.